Право не народитися
Однак неповна юридична визначеність долі ембріонів здатна викликати багато не завжди радісних наслідків. Свідчення тому – публікація в газеті «Иерусалимские вести» (9.9.1995). Стаття називається «Нахмані проти Нахмані».
В Ізраїлі винесено рішення у справі, в якій юридичні аспекти тісно переплітаються з особистими, філософські – з етичними.
Історія цієї судової справи почалася ще в 1990 році, коли молода жінка зрозуміла, що не може завагітніти. Але це була ще не вся біда. Незабаром виявилося, що вона хвора, і їй зробили операцію по видаленню матки. Та все ж, молоде подружжя не втрачало надії мати дитину. Запліднення можна було зробити шляхом пересадження заплідненої яйцеклітини в матку жінки-донора, яка б погодилася народити для пари дитину. В Ізраїлі поки не дозволяється “здавати матку в оренду”, але це можна було б зробити в Америці. Щоправда, там це коштує сто тисяч доларів. Подружжя не впало у відчай. Вони відкрили ресторанчик. У маленькому містечку, де вони жили, всі знали, що сім’я потребує допомоги і ресторан завжди був повним.
Але стосунки між чоловіком і жінкою почали псуватися. Він покинув її і незабаром одружився з іншою. У новому шлюбі у нього народилася дівчинка і ще очікується друга дитина.
У 1990 році у першої дружини були заморожені 11 запліднених яйцеклітин. У такому стані вони можуть зберігатись вічно. Покинута чоловіком, пані Нахмані знаходить жінку-донора і звертається до лікарні. Але пан Нахмані категорично проти: “Я не хочу, щоб народилася дитина, яка буде виховуватися без мене.”, – каже він. Тим часом жінка подає до суду – суд за дитину. Доводи позивачки: запліднена яйцеклітина – це зародок. Якщо він був би в моєму тілі, міг би відповідач вимагати, щоб я знищила плід. Плід знаходиться поза моїм тілом, але він існує. Відповідач добровільно дав своє сім’я і разом зі мною боровся за те, щоб було здійснено запліднення.
Доводи відповідача: якби зародок знаходився в тілі матері, я не мав би права примусити її зробити аборт. Але мова йде не про ембріон в тілі матері, а про запліднену яйцеклітину у склі. Ніхто не змусить мене стати батьком дитини, якщо я цього не хочу. А я не хочу, щоб десь без мене росла моя дитина позбавлена батька.
Спочатку суд виніс рішення на користь позивачки, але потім Верховний суд переглянув справу і виніс остаточне рішення у справі Нахмані проти Нахмані. Воно звучить так:
Багато вчених вважає це рішення суду цілком справедливим, бо запліднена яйцеклітина – це не особистість і її можна використовувати в наукових цілях. Але чомусь жаль саме цю жінку, яка втратила майже все: здоров’я, сім’ю і свою надію, а не її процвітаючого, нібито ображеного, “дискримінованого” щасливчика-чоловіка. Але закони суспільства і закони серця далеко не завжди збігаються. Прикладом тому – подвижницька діяльність італійського доктора Северино Антинорі, до якого зі своєю останньою надією звертаються жінки вельми “бальзаківського” віку. І знаходять у нього те, що за законами природи здається просто неможливим.
Доктор Антинорі говорить: “Перш за все, кожна жінка має право бути матір’ю. А по-друге, у нашому світі і так повно сиріт, адже ніхто з нас не може пророкувати майбутнє.”
Дуже важливо зрозуміти, що знайдені в такий “оригінальний” спосіб діти абсолютно бажані, улюблені і з’являються в цьому житті в люблячому оточенні.
Слідом за теоретичним обгрунтуванням своєї правоти доктор Антинорі взявся за “переписування” глав з книги Гіннеса. Титул найстаршої породіллі ще нещодавно належав італійці Ліліан Кантадорі. Але у 1994 році цей рекорд побила Розанна делла Корте. Їй 62 роки. Вона народила міцного малюка, хоча вже не могла бути матір’ю – її організм вже давно перестав виробляти яйцеклітини. Батьки назвали сина Ріккардо на честь первістка, який загинув три роки тому в автокатастрофі.
1+1=3. Біотехнологія запліднення ін вітро (одна з методик ДРТ)., Ф. В. Дахно. – К.: Світ Успіху, 2014.
