Інститут репродуктивної медицини був заснований в Києві в 1994 році та став першим лікувальним закладом столиці, який опікувався жіночими проблемами допоміжних репродуктивних технологій. Засновник клініки, її ідейний натхненник і незмінний керівник, лауреат державної премії, заслужений діяч науки та техніки України, віце-президент УАРМ, професор Федір Власович Дахно.
Саме завдяки йому багато українських та іноземних родин змогли стати щасливими батьками. Саме він стоїть біля джерел зародження репродуктивної медицини в Україні.
— Федір Власович, в ЗМІ вживають термін ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), але я так розумію, він не зовсім правильний з біологічної точки зору?
- У всіх країнах світу методика, про яку ми з вами говоримо, називається IVF (in vitro fertilization) або, в перекладі українською, ЗІВ (запліднення ін вітро). Я згоден з Вами, що з біологічної точки зору термін ЕКЗ дискутабельний, — це природний спосіб репродукції у риб і земноводних. Так що ЕКЗ не ідентичне IVF, це з моєї точки зору невдалий термін. Краще — ЗІВ, як одна з методик ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій).
— Збільшити шанси на вагітність можна за допомогою перенесення більшої кількості ембріонів, правильно? Але це і підвищує шанси багатоплідної вагітності. Як пацієнти реагують на такий вибір?
— Дуже важливе питання. Ми розглядаємо багатоплідну вагітність як ускладнення методик ДРТ і завжди попереджаємо пацієнтів про можливу багатоплідну вагітність. Згідно з наказом МОЗ України № 771 від 23.12.2008 року ми переносимо в матку 1 - 2, але не більше 3 ембріонів. Для деяких пар двійня або трійня — набагато більша проблема, ніж відсутність зачаття. Плюс до всього, існує високий ризик народження глибоко недоношених дітей. На їх виживання і сервіс можуть знадобитися великі кошти. А у недоношених дітей ДЦП зустрічається серед двійнят в 5 разів і серед трійнят в 19 разів частіше, ніж при одноплідній вагітності.
Рівень роботи ембріологічних лабораторій зараз настільки високий, що немає потреби переносити більше ембріонів. Врахуйте, що більше число ембріонів не збільшує частоту настання вагітності, зате багаторазово збільшує частоти багатопліддя.
— Федір Власович, розкажіть про сурогатне материнство в Україні.
— Сурогатне (замінне) материнство — це одна з методик ДРТ, яку спочатку контролювали (і це правильно!) Тільки медики. Суть методики в тому, що родина завдяки допомозі гестаційної (яка виношує, сурогатної, замінної) матері може отримати генетично свою власну дитину в випадках, коли природа абсолютно безсила. Є певні проблеми із законодавчою базою, питаннями біоетики, релігії, права. Вони поступово знаходять свій дозвіл.
Ось як цікаво все змінилося буквально за одне покоління. Ще 30-35 років тому ми говорили, що завжди знали, хто мама, але не завжди знали, хто тато дитини. Сьогодні, з втіленням у життя чудес, на які здатні репродуктивні технології, включаючи різні методики донації гамет і ембріонів, ми не тільки не завжди знаємо, хто тато, але не завжди знаємо, хто мама. Є ж кілька видів материнства: генетична мама може бути одна, яка виношує — інша, приймальня мама — третя. Так що дитина сьогодні може мати одразу три мами.
— А що щодо кріоконсервування ембріонів? Ця технологія викликає безліч дискусій, а в деяких країнах ця процедура заборонена. Що відбувається з замороженими ембріонами в Україні? Їх можна продати, подарувати або просто знищити?
— Кріоконсервація ембріонів, коли життєздатні ембріони заморожують і зберігають при температурі рідкого азоту, — це геніальна і загальноприйнята технологія. Попри це, в деяких країнах, наприклад в Італії, вона дійсно заборонена. А ось в Німеччині допускають кріоконсервацію лише на стадії пронуклеусів, до появи зиготи.
Продавати не можна, але пара може віддати нам заморожені ембріони для досліджень або стати донорами. Якщо батьки передають ембріони для донації, то вони втрачають право приймати рішення щодо їх подальшої долі.
Що стосується термінів зберігання, то ESHRE (Європейське товариство репродукції людини та ембріології) рекомендує обмежити тривалість зберігання ембріонів біооб'єктів 10 роками (перегляд один раз) і 9 роками (перегляд два рази). Рішення долі ембріонів — це виключно компетенція батьків, для яких ці ембріони підготували.
- В Україні сучасна тенденція «народжувати пізніше» вже стала наздоганяти Європу за показниками. Молоді хлопці та дівчата не поспішають заводити сім'ї, а потім виявляється, що шанси народити дитину, скажімо, після 35 років, вже не ті. Що можна порадити таким людям, які відкладають народження дитини на невизначений термін? Як збільшити свої шанси на нормальну вагітність за допомогою репродуктивних технологій в майбутньому?
- Існують наукові дані про те, що після 35 років знижується репродуктивний потенціал. Зменшується як кількість, так і якість ооцитів (жіночі статеві клітини в період їх зростання в яєчнику): більше 80% ооцитів у жінок старше 40 років мають генетичні мутації. Однак не існує будь-яких узгоджених критеріїв, коли саме потрібно припинити спроби проведення КСЯ (контрольовану стимуляцію яєчників) після 40 років.
Кріоконсервація ембріонів з метою «убезпечити» себе в майбутньому — цілком нормальна практика. Але потрібно пам'ятати, що в результаті заморожування і розморожування далеко не всі ембріони залишаються життєздатними. Тому перед процедурою ми консультуємо пацієнтів, підбираємо оптимальну стадію розвитку ембріона для заморожування, з огляду на безліч факторів.
Тут ще необхідно торкнутися питання про контроль над репродукцією з боку держави. Влада в принципі не здатна регулювати фізіологічні функції людини, в тому числі й репродуктивну функцію. Питання мати або не мати дітей вирішується повнолітніми дієздатними людьми самостійно. Обмеження за віком з боку держави можливе, якщо воно бере на себе витрати з лікування. В Європейських країнах, до речі, лікування безпліддя оплачується державою жінкам не старше 39 років. Але поняття «дітородний вік» - це не юридична категорія, запам'ятайте!
— Професор, напевно все пацієнти задають вам питання про шанси на успіх ... Що ви їм відповідаєте?
— Як ви знаєте, людський організм — неймовірно тонка система, на яку впливає велика кількість чинників. Чим активніше лікар переконує пацієнта в успіхові, тим більше сумнівів виникає щодо його компетентності. Ми відповідаємо так: потрапивши на прийом і надалі на лікування в наш Інститут Репродуктивної Медицини, ви отримаєте найвищі шанси на успіх. Максимально позитивний результат спирається на усі факти, які становлять досвід першої в Україні клініки репродуктивної медицини.
Наші фахівці постійно підвищують кваліфікацію в кращих європейських та американських центрах; наші лікувальні підходи відповідають всім сучасним світовим стандартам і рекомендаціям; наш результат — це тисячі пар, що змогли народити , в тому числі й іноземних, а також сотні пацієнтів, які повертаються до нас за другою і навіть третьою дитиною.
І найголовніше, що потрібно зрозуміти жінкам: не можна самим собі ставити діагноз «безпліддя», страждати від цього і нічого не робити. Безпліддя не вирок, а діагноз захворювання парного пацієнта, яке треба лікувати.
А вже головне завдання репродуктивної медицини — допомогти безплідній парі народити здорову дитину, якщо природа безсила.
До речі, девіз нашого Інституту Репродуктивної Медицини: Take home baby. «Жінка, яка прийшла до нас з проблемою, повинна піти з дитиною».
Анжеліка Ковальська
Фото Олексія Бойка
Київ
ДОСЬЄ:
Федір Власович Дахно народився 19 червня 1939 року в с. Пастирське Смілянського району Черкаської області.
У 1968 році закінчив Одеський медичний інститут.
З 1968 по 1972 рік працював в Новомиргородській лікарні (Кіровоградська область).
З 1972 по 1983 рік в Харківському медичному інституті.
З 1983 по 1991 рік — в Інституті проблем кріобіології та кріомедицини НАН України.
У 1992 році заснував приватне підприємство Лабораторія Дахно Лтд., На базі якого в 1994 році був створений Інститут репродуктивної медицини.
Професор, заслужений діяч науки та техніки України, член Європейського товариства репродукції людини та ембріології — ЕSHRЕ (1994), член Консультативного комітету ESHRE, член Американського товариства репродуктивної медицини АSRМ (1995), член наукової ради APART (1998), Лауреат Державної премії в галузі науки та техніки.
